Сьогодні, цієї сонячної недільної днини, ми маємо дві години щоб пройтися кількома вуличками волинського містечка Здолбунів. Це є простою і легкою прогулянкою. Це ніякий не вичерпний історичний екскурс або ж туристичний путівник. Тут не буде визначних туристичних об'єктів міста. Хочеться показати те, що зазвичай лишається поза туристичних буклетів. Просто дорожні замітки. Знімаємо все навколо теж підручними засобами - звичайним планшетом. Якось так.
Свою подорож ми розпочинаємо із залізничного вокзалу міста.
Навпроти будівлі вокзалу, через привокзальну площу, знаходяться кілька магазинчиків.
Тут є один з двох чи трьох вуличних телефонних апаратів у місті. Робочий!
Ми не підемо в сторону Катеринівської церкви, увагу якій досить приділено в різних публікаціях, а зануримося у вулички-провулки "Нєгрів" - історичного району з цього боку колій. Це був колишній центр міста. Тут і досі збереглися чимало історичних будівель. Ось одна з таких будівель, сьогодні - це відділення пошти та Ощадбанку.
На цій же вулиці.
Перетин вулиць Садової, Чубинського та Міцкевича. Видніється водонапірна башта 1954 року, а цегляна споруда праворуч - то здається колишній літній кінотеатр.
На фасадах кількох будинків є ось такі підпори балконів. Гарно.
Вулиця Міцкевича.
На цій вулиці збереглося кілька основ з-під старих стовпів.
А поруч цвітуть величезні кущі троянд. Господиня з радістю поділилася квіткою для Юлі.
Відділення тєлєграфу. Неймовірна будівля. В чудовому стані, і тільки сучасний кондиціонер потворно, неначе бородавка, спотворює автентичний вигляд.
Споміж дерев виглядає колишня гімназія, а сьогодні - Здолбунівська ЗОШ №5.
Ось ще одна будівля гріється в променях вечірнього літнього сонця. Це частина шкільного комплексу.
Стара історія цього району приховується в деталях. Ось приклад того. Сховані під стріхою крокви теж стилізовані.
Доволі рідкісний будинок для сучасного Здолбунова. Повністю дерев'яний, із прибудованою верандою з великими заскленими вікнами. А от на Житомирщині таких будинків доволі багато збереглося і в них і донині живуть.
А ось гляньте які класні занавіски! Вперше такі бачимо.
Дійшли по вулиці Міцкевича до лупоокого світлофора.
Пофоткались як малолєтки біля якоїсь кумедної залізничної чухи. Вона стояла на запасній колії і ій було сумно. (На фото чуха - праворуч :)))
"Нєгри" поступово змінилися Вілами.
На Вілах стіни в будинків побудовані один відносно іншого під неймовірними кутами.
Вулиця Віли II.
Вона ж. Віли II.
Пережиток минувшини - поштова скриня на Вілах IX. Так-так, є дев'яті Віли. Ось пруф:
Ну якось так цей район і виглядає на карті.
А це чи то Віли VI чи то Віли VII.
Закинутий переїзд між Вілами та Мартинівкою. Дуже небезпечний участок. Колія тут якраз має вигин з обох боків і швидкісні потяги на львівський напрямок погано продивлюються. Не розумію чому не встановлять тут якихось автоматичних світлових та звукових сигналів про потяги, котрі наближуються. Цей переїзд сполучає місто Здолбунів та село Здовбицю, а тому рух людей по ньому досить жвавий щодня.
Завітали до криниці на Вілах І і скоштували чистої та прохолодної води.
Ось так от вже розгребли хащі старого цементного заводу нові інвестори.
Виходимо до переїзду по вулиці Незалежності біля спорткомплексу "Локомотив".
Відразу за переїздом (чи то перед переїздом) сховався неймовірний будинок. Чим він цікавий розкаже наступне історичне фото.
Зверніть увагу на вітражні вікна та вхід та перила перед входом в будівлю.
А от сучасне фото. Все ті ж вікна, перила ... навіть дівчина на задньому плані присутня.
Чого тільки не бачили ці вікна за стільки років!
Дерев'яні сходи і металеві елементи перил.
Вікна в коридорі.
На цьому ми закінчимо нашу оповідку. Це не остання наша подорож по нашому місту. А про ці всі цікаві будівлі підготуємо більш детальну та вичерпну інформацію.
Мир вам, здолбунівчани!
