Українські митці-патріоти на DeviantArt

Хочу поділитися неймовірними роботами українських художників, котрі працюють в сфері DG (digital graphics) / CG (Computer graphics) або Digital art. Фактично левова частка всіх графічних робіт сьогодні виконується за допомогою відповідних графічних програм та засобів. Велика кількість українських художників працюють над AAA проектами. Вони зазвичай працюють по схемі аутсорсингу. Та окрім основної роботи, багато хто з них щиро переймаються війною з російським агресором і свої емоції вони втілюють у неймовірних графічних роботах, про які я і хочу вам розповісти.

Туристична мапа Здолбунівщини. Розробка та критика.

Ех, важко розробляти карту того, що фактично відсутнє як реальний сектор економіки на Здолбунівщині. Це я про туризм.
Я говорю про туризм, котрий здатен дійсно наповнювати бюджет району. Звісно, є поодинокі мандрівники чи екскурсійні групи туристів але вони не відіграють суттєвої ролі в економіці району. Для цього має бути створена відповідна інфраструктура галузі.

Історично так склалося, що Здолбунівщина розташована між двома такими потужними історичними центрами Волині як Остріг та Дубно. На фоні цих старовинних міст, нам, здається, і нічого протиставити. Але більш детальний аналіз цього відкладемо для іншого допису - про розробку її туристичного бренду та представлення її на туристичній мапі Волині.

Мапа Здолбунівщина туристична. Версія 20180115.

Сьогодні ж я хотів би описати процес створення туристичної мапи - як одного з елементів інформаційного забезпечення туристів. Скачати повнорозмірну версію 2018_01_15 ТУТ.

Мапа Здолбунівщина туристична. Версія 20181127.

Горизонтальна, із багатьма правками від 2018_11_27 - скачати ТУТ.

Здолбунівський район. Схематична карта. Початковий варіант.

Починаючи працювати над цим проектом, потрібно було визначитися із картою, котра ляже в основу майбутньої мапи. Зупинився я на старій перевіреній карті, намальованій Сергієм Черняком кілька років тому і котра використовувалася широко в різних поліграфічних продуктах здолбунівською рекламно-поліграфічною фірмою "Пластілін".
Ця карта ідеально підходила в плані наглядності, лаконічності та кольоровим рішенням. Але вона містила цілий ряд помилок, котрі я, як знатний зануда в плані картографічної достовірності не міг перенести в новий продукт, тому було внесено кілька десятків правок і змін.

Здолбунівський район. Схематична карта. Після внесення правок.

Що зроблено у версії 20180115:

1. Чітко визначені межі міста Здолбунів. Село Здовбиця виокремлена візуально в окремий населений пункт.
2. Виправлені помилки топонімів району: Лідава на Лідаво, Івачкове на Івачків.
3. Нанесені всі великі і облаштовані джерела Здолбунівщини (Богдашівське, Здовбицьке, Гільчанське Перше,воно ж Святого Миколая, джерело Святка - Коршів, Батиєва криниця - Дермань Другий, джерело Безодня, джерело Ринва).
4.Вивірені і нанесені гідроніми (Збитенька і Світенька - на р.Збитинка, добавлено р.Безодня, р.Устя Спасівська (Швидівка)
5.Прибрав гілку залізниці до Мізоча, щоб не вводити туриста у оману, неначе туди ходять потяги;
6.Змінено кольори на більш пастельні, для збільшення читабельності умовних позначок, котрі будуть нанесені поверху основи;
7.Зменшені кола населених пунктів для більшення корисної площі карти, а також прив'язка їх до дорожної сітки.

Що потрібно скорегувати в наступних версіях карти:
1. Гурби позначені як населений пункт, хоч таким не являються. /варіант - позначення іншою кольоровою схемою, шрифтом/. Та й сама назва Гурби сьогодні скоріше народна, офіційно такого топоніму немає на карті. Є урочище Гурби, природозаповідний об'єкт, але він знаходиться дещо північніше;
2. Залісненість півдня району не зовсім відповідаю реальності, так скорше показано природозаповідну зону Національного природного парку "Дермансько-Острозький";
3. Скорегувати приблизну форму і місце гідрологічних об'єктів, добавити річку Стубелку, відомі назви озер (навіть не офіційні) - це рекреаційні об'єкти і воно буде не зайвим;
4.Позначення доріг з бруківки іншим кольором;
5.Визачитись із диференціацією населених пунктів по кількості жителів (с.Здовбиця та смт Мізоч), поки що тут різнобій в гарнітурі;
5.Нанесення детальної туристичної інфраструктури (цікаві місця для туриста, заправки, мотелі, готелі, місця харчування тощо);

Брендування туристичної галузі Здолбунівщини.

На карту винесено коротку статистичну довідку про площу, чисельність населення, залісненість та кількість населених пунктів, розміщено новий логотип Здолбунівщині туристичної, повну версію можна скачати ТУТ.

Робота над картою триває постійно, добавляються нові дані, корегуються старі. Нажаль, в графічному вигляді не можна розмістити весь той об'єм інформації, котрий хотілося б. Тому ми розпочали роботу над онлайн-версією мапи, де можна розмістити не тільки лаконічну піктограмку туристично привабливого об'єкта, а й добавити його детальний опис, фото, і, головне, детальну прив'язку до місцевості на картографічних сервісах. Очікуйте анонсу.

Демо-версія онлайн-мапи Здолбунівщини туристичної

Буду радий бачити у команді всіх, хто хоче долучитися до цього проекту. Презентуємо нашу Здолбунівщину, покажемо все багатство цього краю!

P.S.: Очікую на конструктивну критику для доведення мапи до максимальної інформативності та графічної досконалості. Що ще можна добавити, але не перевантажувати карту надлишковою інформацією.

Російський туристичний портал про Здолбунівщину. Частина 1.

В процесі пошуку певної інформації на теренах Інтернету, наштовхнувся на сайті only-maps.ru на таку статтю про Здолбунівщину, хоча оригінальна її назва "Ровненщина туристическая – город Здолбунов". Цікаве в цьому матеріалі є те, що опублікований він 23 серпня 2017 року, тобто вже 3 роки як йде війна. Висвітлена тема Гурб та УПА. Коротко, та вона є. Без будь-яких коментарів про ті події, лише факти.

Певно цей матеріал брався десь із інших російськомовних українських ресурсів, особливо розвеселила фраза в останньому абзаці: "...А воздух насыщен историей, традициями и обычаями наших предков-украинцев...". Звісно не обійшлося без дурниць у матеріалі, приміром: "..Все, кто путешествуют этим краем, имеют возможность посмотреть на древние мельницы-ветряки и окунуться в будни давно забытой хуторской системы хозяйствования...". Загалом він викладений досить неупереджено. Та досить зайвих слів, ось публікую оригінальний матеріал.

Ровненщина туристическая – город Здолбунов

Впервые название поселения Здолбунов (Долбунов) упоминается в акте 1497 г., по которому Великий князь Литовский Александр дарит князю Константину Острожскому вместе с другими поселениями и село Долбунов. Современное название существует начиная с 1629 г.

Название Долбунов может происходить, как предполагают ученые, от слова «долбить» (местные жители в меловых шахтах долбили мел) или связано с старославянским племенем дулебов, проживавших здесь в VI -Х вв.

Начиная с X в. , со времени образования Киевского государства, земли дулебов входят в ее состав, а с 1199 г. - в Галицко-Волынское княжество. С 1569 г., после Люблинской унии, Здолбунов принадлежит Польше.

Во время освободительной борьбы 1648-1654 гг. в окрестностях Здолбунова, неподалеку от села Тайкуры, находился штаб войска Б. Хмельницкого.

В 1793-1795 гг. Правобережная Украина отошла к России. С отменой крепостного права в 1861 г. и усилением развития капиталистических отношений Здолбунов экономически развивается, заметно растет количество населения. Толчком для развития города стало строительство в 1873 г. железной дороги Киев - Брест-Литовский. В 1884 г. благодаря братьям - чехам Елинекам был построен цементный завод. Центр формируется у паровозного депо вокзала, где проходила центральная улица с тротуаром, газонами, керосиновыми светильниками. В городе работали частные паркетная фабрика, литейно-механический завод, две мельницы, магазины, трактиры, маленькие мастерские. Праздничные краски в жизнь города вносили ежегодные ярмарки.

В 1910 г. в городе заложена церковь Святой Екатерины и Высшее учебное железнодорожное училище. С 1903 г. Здолбунов относится к категории внештатных городов. Численность населения в 1908-1911 гг. достигла почти 10 тыс. человек.

Во время Первой мировой войны и революционных событий 1917 г. Здолбунов «посетила» конница С. М. Буденного и К. Е. Ворошилова, действующую армию УНР, штаб которой во главе с С. Петлюрой находился на железнодорожной станции. С 1920 до 1939 г. в городе была установлена польская власть, и Здолбунов стал уездным центром Волынского воеводства.

Во время Второй мировой войны этот край был центром деятельности УПА. Здесь формировались ее боевые подразделения, базировались старшинские школы, подпольные типографии, штабы УПА ( Юг и Север). 21-22 ноября 1943 г. в с. Будераж в помещении ныне действующей школы состоялась первая конференция порабощенных народов Восточной Европы и Азии. После окончания войны в США был создан Антибольшевистский блок порабощенных народов (ныне - Ассамблея блока народов Европы и Азии за свободу и независимость с центром в г. Мюнхене).

В Здолбунове по ул. Грушевского в 1997 г. в память жертв политических репрессий и погибших за свободу Украины построена Часовня Святых Петра и Павла на месте разрушенной церкви Успения Пресвятой Богородицы.

Исторически памятными для украинского народа являются гурбенские события. 23-25 ​​апреля 1944 г.в Гурбенских лесах произошел крупнейший бой в истории вооруженного противостояния УПА советским военным подразделениям, в котором было задействовано около 30 тыс. человек. Во время войны села Гурбы и Святое были уничтожены в польско-украинском противостоянии.

В конце 80-х в начале 90 -х годов жители района почтили память о величайшей битве формирований Украинской повстанческой армии за независимость Украины: на месте гибели повстанцев насыпали могилы, на них поставили кресты и построили часовню. Уже стало традицией ежегодно в период Пасхальных праздников проводить торжественное чествование павших в гурбенских лесах, на которое съезжаются представители не только района и области, но и других местностей.

Здолбуновщина славится своими природными заповедными богатствами. Одним из таких уникальных природных мест является село Святое, которое находится в самом центре новообразованного Дермано-Мостовского ландшафтного парка. Это одно из немногих мест Украины, где водится редкая форель. Это место является уникальным в силу двух обстоятельств: во-первых  вода здесь настолько чистая, что видно дно даже в самых глубоких местах; во-вторых, благодаря источникам, пульсирующие с песчаного дна , вода имеет постоянную температуру - около 6 градусов тепла  которая не меняется даже в самые зимние морозы и жаркие летние дни.

На окраине с. Гильча есть знаменитое по всей Волыни урочище Святого Николая с источниками-близнецами в каменном гроте. Здесь бьют из-под земли чистые источники лечебной холодной воды. Считалось, что эти источники не просто громовые, а выбиты Божьими молниями, и поэтому является целебными. Родниковая вода, вытекая из-под холма, проходит через слои мела, глины, песка и очищается естественным путем. Она содержит много полезных элементов, в случае регулярного употребления помогает лечить болезни желудочно-кишечного тракта, почек. Это место известно далеко за пределами области, сюда ежедневно приходят и приезжают люди, чтобы набрать святой целебной воды. В течение многих веков источник в урочище Святого Николая является местом паломничества.

По-особому источник Святого Николая почитают на праздник весеннего Николая 22 мая. Здесь проводятся многолюдные богослужения. Еще повстанцы Северина Наливайко смаковали эту воду. Утоляли жажду и омывали ею свои раны казаки войска Богдана Хмельницкого, возвращавшихся из-под Берестечко. Недалеко от источников, на перекрестке современных дорог Здолбунов-Острог и Гильча - Миротин, казаки похоронили павших в бою собратьев и , по христианскому обычаю, насыпали могилу. Сохранила земля прах казацкий. И в знак уважения в 1963 г. здесь, на кургане , построили памятник Богдану Хмельницкому.

Все, кто путешествуют этим краем, имеют возможность посмотреть на древние мельницы-ветряки и окунуться в будни давно забытой хуторской системы хозяйствования. Здесь, на Здолбуновщине, в селах Старая Мощаница, Малая Мощаница, Ступно, Новая Мощаница, Мосты и до сих пор еще многие проживают на отдаленных от центра села живописных холмах или в ложбинах. Радуют глаз старые, построенные из нетесаных бревен, дома, покрытые черепицей, а иногда и соломой, обсаженные яблочными и вишневыми садами. А воздух насыщен историей, традициями и обычаями наших предков-украинцев. Голубым цветом волн и зеленью берегов влечет к себе размещенный посреди леса Будеражский пруд, на берегах которого всегда много отдыхающих. В течении весенне-осеннего периода почти ежедневно здесь ставят палатки люди, которые стремятся забыть хотя бы на несколько дней  городскую суету, непрерывный поток информации и  загрязненные воздух и воду. Не пугают отдыхающих и зимние морозы. Ведь далеко не везде в наше время, можно полюбоваться такими зимними видами, манят к себе серебром инея, скрипучим звуком снега и атмосферой покоя, которого так не хватает каждому из нас. Именно в такую ​​зимнюю сказку можно попасть, посетив села Святое, Мосты, Будераж и др.

Здолбунів: який би він міг бути. 1980 рік.

Історія складається із сотень тисяч запитань: "А що, якби...?". Якби відбулося та чи інша подія. Якби виграли ті, а не інші. Якби побудували все те, що планували тощо.

Сьогодні ми розглянемо якраз останнє запитання і об'єктом нашого блогу стане амбіційний, та не реалізований проект будівництва на початку 80-х в місті Здолбунів будинку культури на 1000 глядачів.

Матеріал для блогу в мене був ще у 2017 році, але тільки ось видався гарний вихідний день щоб його вивчити та підготувати для публікації.