Спілкуючись щодня із жителями нашого міста Здолбунова, виявилося, що більшість із них ніц не знають про технологію та етапи виготовлення цементу, окрім як те, що він робиться на цементному заводі (логічно, еге ж!). Спробуємо провести невеличкий і цікавий лікбез по цьому питанню. Хто не є жителем Здолбунова, задасть логічне запитання: а навіщо це їм, жителям міста, здалося? А все тому, що в місті Здолбунів знаходиться велика цементовня (цементний завод), нині - ПАТ "Волинь-Цемент" ПАТ "Дікергофф Цемент Україна". Буду використовувати власні фото різних років та один малюнок з інтернетів.
Отже, перед тим як розказати про безпосередньо здолбунівську цементовню, трішки зануримося у теоретичну частину процесу виробництва цементу. Щоб не повторюватися та не нудити в блозі, коротко та ясно читаємо
ПРО ЦЕМЕНТ на Вікіпедії.
Щоб це було більш наглядно, та для тих, кому не ліньки розібратися я підготував схематичне зображення технологічного процесу виробництва цементу двома способами - мокрим та сухим. Останній на здолбунівській цементовні не використовується, тому зосередимося на першій. (Ну ще є комбінований та напівсухий способи, але лишимо ці тонкощі для технологів).
Більш детальну схему дивись в кінці блогу.
Цемент не є природним матеріалом. Його виготовлення - процес дороговартісний та енергойомкий, та результат того вартий - на виході отримують один із самих поширених будівельних матеріалів, котрі використовують як самостійно, так і в якості складового компоненту інших будівельних матеріалів (бетон, залізобетон тощо).
Цементні заводи, як правило, знаходяться поруч місця видобування сировини для виробництва цементу.
У випадку здолбунівської цементовні це правило теж працює - як старий, так і новий цементні заводи розміщуються на відстані буквально трьох кілометрів від крейдяного кар'єру. (На фото зверху чудово видно новий цементний завод із вершини кар'єру)
А ось вигляд із тієї ж вершини на центр Здолбунова та видно труби старого заводу.
Отож, повернемося до технологічного процесу. Виробництво цементу включає два етапи: перший - отримання клінкеру, другий - доведення клінкеру до порошкоподібного стану з добавленням до нього гіпсу або ж інших домішок.
Перший етап найзатратніший, саме на нього приходиться 70% собівартості цементу.
Перша стадія - це видобування сировинних матеріалів.
Розробка вапнякових покладів ведеться звичайним зносом, тобто частину гори "зносять вниз", відкриваючи тим самим прошарок жовтувато-зеленого вапняку, котрий використовується для виробництва цементу.
Цей слой знаходиться, як правило, на глибині до 10 метрів.
Неймовірні краєвиди тут повсюди.
Оператор ковшового екскаватора в здолбунівському кар'єрі.
Ці велетні працюють від електричного струму, саме тому до них потрібно прокладати товсті силові кабелі.
Займаються цим не менш сильні чоловіки.
Екскаватори вгризаються все глибше та глибше в нетрі гори, утворюючи тераси.
Обслуговує ці екскаватори ціла армія самоскидів.
Вони возять крейду та суглинки до жорен, котрі розташовуються на території кар'єру. Ці жорнова розмелюють сировину, потім її подають в басейн, змішують з водою і все це ретельно розмішується.
Цю крейдяно-суглинкову суміш методом гідротранспортування (по трубі) подають прямісінько на виробничий майданчик заводу на відстань 3,6 кілометри! Цей метод був впроваджений десь у 70-х роках минулого століття.
Ну ось, власне, і все, що стосується цієї ланки виробництва. Подальші етапи виробництва цементу я розповім в наступних блогах, ну а поки ще покажу цікавинки, котрі можна побачити в здолбунівському крейдяному кар'єрі.
На самих нижчих щаблях кар'єру утворюються невеликі озерця зі своєю унікальною рослинністю.
Ось фото 2005 року. Гарно видно каскади кар'єру.
А ось фотографія острівця посеред озера в кар'єрі. В озері дуже чиста вода. Але оскільки це промислового зона, купатися тут заборонено, зважайте на це, відвідуючи цю водойму.
Знову ж таки фото, котре я зробив в 2005 році.
Свого часу відвали породи в кар'єрі впали до вподоби велоекстремалам. Вони залюбки ганяли з них.
Звісно це дуже небезпечно і ми їх засуджуємо ))
А в спекотну днину, після покатух, завжди можна було прийняти крутий душ під струменем води, котрий під тиском в кілька атмосфер виривався в невеликих тріщинах труби.
А в старому кар'єрі екстремали з радістю пригали на роверах із одного з карнизів кар'єру.
Безумство чистої води, та такий він екстремальний спорт.
На сьогодні все. В наступних частинах побачимо що ж відбувається в цехах самого заводу і непростий шлях перетворення природних матеріалів у високотехнологічний будівельний матеріал.
Кому видалося що не розкрита тема історії цементовні,
читаємо ось цю статтю на сайті "Нового життя". І хоч вона 2011 року, і завод змінив юридичну назву та генерального директора, глобально нічого не змінилося, стаття цікава.
Стаття про
ПОРТЛАНДЦЕМЕНТ.
Прошу відписуватися всім, хто причетний до цементовні і виправляйте допущені значні помилки. Все-таки писав на свій хлопський розум і можу не до кінця розбиратися в карбонатних породах :)) Ставтеся з розумінням.
Автори жодним чином не підтримують та засуджують будь-яке проведення дозвілля на території здолбунівського кар'єру. Важка техніка, високі тераси, які можуть обсипатися, невпорядкована для купання водойма - це все об'єкти підвищеної небезпеки!
Доповнення від 11/07/2017: Як і очікувалося, була конструктивна критики від технологів, тому розміщу більш розширену технологічну схему, якщо це раптом кому цікаве.
