Буща: 44 кілометри від Рівного до неземної краси!

Неділя, маршрутка, друзі, дорога до Бущі. Їдемо подивитися на село в переддень фесту "Буща Папороть". Цікаво все. Таке відчуття що їдеш десь в тур вихідного дня в Карпати.

Здолбунів. Туристи свого міста. Частина 1.

Сьогодні, цієї сонячної недільної днини, ми маємо дві години щоб пройтися кількома вуличками волинського містечка Здолбунів. Це є простою і легкою прогулянкою. Це ніякий не вичерпний історичний екскурс або ж туристичний путівник. Тут не буде визначних туристичних об'єктів міста. Хочеться показати те, що зазвичай лишається поза туристичних буклетів. Просто дорожні замітки. Знімаємо все навколо теж підручними засобами - звичайним планшетом. Якось так.

 

Богдашів, Орестів, Ільпінь - на велосипеді навколо богдашівського ставу

[Текст в квадратних лапках та виділений червоним кольором є уточненням від читачів нашого блогу із критичними зауваженнями щодо неточностей в нашому матеріалі.  Також додано нові матеріали по даній темі.]

Богдашівська сільська рада об'єднує 4 села: Ільпінь, Кошатів, Орестів та Богдашів. Одна сонячна днина сприяла десятикілометровій прогулянці на роверах околицями цих сіл. Ну що, поїхали?

Типова картина в центрі села Орестів

Кунин. 530-річчя першої згадки села попід горою.

7 травня, в неділю, відвідали ми наше славне село Кунин. Село відзначало 530-річчя від першої згадки в офіційних документах.

Поїхали-и-и-и-и! Вітаємо всіх зі святом космонавтики !

Щиро вітаємо всіх з річницею першого польоту людини в космос! Ніякої політики, ніякого бруду. Просто вдячність людському генію та самовідданій праці тисяч вчених та інженерів, котрі поклали свої життя на тернистому шляху людини до зірок!

Копиткове - столиця сільради, де сільський Голова на своєму місці.

Кілька днів тому вдалося побувати в селі Копиткове в рамках робочої поїздки. Хочу поділитися своїми враженнями та світлинами, котрі були отримані в той день.

Вулиця Шкільна - центральна вулиця села Копиткове.

Здовбиця - вулиця Перша, Микитові рови та "Солдатська дорога"

Чергова мандрівка Здовбицею вийшла доволі спонтанною та неймовірно насиченою. Я згодився скласти компанію Сані Войцеховському, котрий планував з'їздити в Микитові рови і подивитися, що потрібно зробити в плані прибирання до річниці вшанування героїв, котрі загинули там в 1944 році.

Розпочали рух ми від кладовища, котре розташоване на перетині вулиць Шосова та Третя.

"Посьолок" - маленький пасинок великого Здолбунова

Посьолок, Селище, Здолбунів-2. 
Живучи в Здолбунові, Селище для мене - це набір типових картинок, котрі я спостерігав із року в рік з вікна маршрутівки Рівне-Здолбунів. Цементовня - ставок - п'ятиповерхівки - базарчик - облізлі гаражі - недобудована школа - яма із перманентною величезною калюгою в низинці - Квасилів. Ввечері - все у зворотньому напрямку і в сутінках. Якщо коли і доводилося бути тут по справах, то далі центру я не ходив. 

Яскравий мікрорайон Цементників

Мікрорайон Цементників чи то як кажуть здолбунівчани "Посьолок". І реально більше 50% містян переконані, що є населений пункт з такою назвою на карті! Але "мікрорайон Цементників" мені більше подобається, бо створює ілюзію, що Здолбунів наскільки велике місто, що вже його на райони треба ділити :-)
Хоч мікрорайон поряд, гуляти тут мені не доводилось, тому блукала як турист. Отож, вийшли ми на 3й зупинці Посьолку (все ж вживатиму цю назву, бо вона така автентична). Чистота-красота навколо!

Здовбиця - це як закохатися в середньовічну європейську даму

"Барышня спрашивают, для большого или малого декольте им шею мыть."

Пошехонська старовина,

Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін

1887 рік

Здовбиця. Хто ж там не був, або ж хто про неї не чув? Велична, гордовита і водночас така загадкова! Хто вперше потрапляє до Здовбиці, навряд чи втратить свідомість від її неймовірної краси. Одне з найбільших, але абсолютно типове волинське село. 

с.Здовбиця. Свято-Михайлівський храм УПЦ КП, 1877р. Пам'ятка архітектури місцевого значення.