Будинок по вулиці Грушевського, 13 у Здолбунові: історія

Хочете знати, хто проживав в будинку по вулиці Грушевського, під номером - 13 у Здолбунові? У 1940-х роках це була вулиця Леніна, пізніше перейменована на честь Калініна.

Отже, у вересні 1916 року з «Управляющим имениями Действительного статского советника Дмитрия Алексеевича Хомякова», які знаходились у Волинській губернії Острозького повіту при селі Здовбиця і місту Здолбунів , було укладено договір оренди на земельну ділянку строком на 9 років. В договорі було зазначено, що орендатор має право будуватись на цій землі, насаджувати сад, торгувати та інше, якщо вчасно сплачуватиме оренду - на рік вперед. Йому заборонялось виготовляти спиртні напої: вино, пиво та інші . Особливою умовою цієї угоди було те, що при невчасній сплаті оренди, земля із забудовами поверталась власнику без відшкодування вартості будівель. Ймовірніше, що у 1916-1925 роках орендатор і збудував ось цей будинок, який стоїть і дотепер, щоправда, переміщено центральний вхід. Можете в цьому переконатись, розглянувши 100 річний план будівель на вищезгаданій земельній ділянці, який чудово зберігся .

Уривок договору-оренди земельної ділянки в місті Здолбунів Волинської губернії Острозького повіту. 1916 

План будівлі /Архівний відділ Здолбунівської райдержадміністрації/

Родина, яка побудувала цей будинок, з чеським корінням та українським прізвище, мешкала навпроти сучасного, всім відомого приміщення Здолбунівської райдержадміністрації. Мали вони невістку - Альвіну німецької національності, яка під час німецької окупації прийняла німецьке підданство "фольксдойч" (так в архівних документах). За це радянська влада жорстко помстилася цій сім'ї. У березні 1946 року їх вислали до Сибіру. Спочатку Альвіну, а слідом за нею свекруху, чоловіка та малолітнього сина. Будинок та майно, серед якого значиться і неабияка розкіш на той час - ножна швейна машинка "Зінгер", було конфісковано.

Сучасний вигляд будівлі (праворуч). Ліворуч - будівля Здолбунівської райдержадміністрації та районної ради

В 1955 році родину було звільнено і вони повернулись додому у Здолбунів, де їх чекало гірке розчарування, адже дім, який тепер належав міській раді і стояв на балансі будинкоуправління, їм повертати ніхто не збирався. Довгий час вони зверталися в усі органи влади, і навіть до першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова, щоб відновити справедливість, але відповідь залишалася негативною ... аж до 1996 року. Саме тоді, через майже півстоліття, відбулося відшкодування вартості майна реабілітованій сім'ї , серед якої в живих залишився лише їхній син літнього віку.

P.S.При продажі будинку громаді Євангельських християн баптистів, станом на 01 вересня 1992 року його оцінено у 4097 карбованців.

Копія договору-оренди земельної ділянки в місті Здолбунів Волинської губернії Острозького повіту. 1916 р.