Здовбиця - це як закохатися в середньовічну європейську даму

"Барышня спрашивают, для большого или малого декольте им шею мыть."
Пошехонська старовина,
Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін
1887 рік

Здовбиця. Хто ж там не був, або ж хто про неї не чув? Велична, гордовита і водночас така загадкова! Хто вперше потрапляє до Здовбиці, навряд чи втратить свідомість від її неймовірної краси. Одне з найбільших, але абсолютно типове волинське село. 
с.Здовбиця. Свято-Михайлівський храм УПЦ КП, 1877р. Пам'ятка архітектури місцевого значення.
Село має чіткий адміністративний центр, де розташовано дві церкви, сільська рада, школа, пошта, сільський клуб, пару генделиків та магазинів.
Здовбицька ЗОШ. На передньому плані - пам'ятник Т.Г.Шевченку.
 Але краса Здовбиці відкривається саме тоді, коли ви звернете з центральної вулиці Шосова майже у будь-який провулок. Це як знайомство з не дуже красивою зовні людиною, але під час розмови ти пізнаєш її глибокий внутрішній світ.
Сьогодні хочу розказати про годину часу, проведену в пошуках джерела архистратига Божого Михаїла.
Якось вийшло так, що не потрапляв я раніше до цього джерела. Хоч і поруч, та все ніколи було. Ось вирішив поїхати. Навмисне ні в кого не розпитував. "Сам знайду", принаймні так мені здавалося.
Заглянув у парк, в котрому ведуться активні роботи із його благоустрою. Вкотре відмітив на скільки довкола чисто, тим більше після останнього візиту у Мізоч.
Аж раптом - сюрприииз! Величезна вигрібна яма зі сміттям! Що з ним здовбичани хочуть робити? Тут же палять? Чи якийсь метан видобувають. Хто зна. Сподіваюсь до Великодня приберуть.
Тут є поруч стадіон. На жаль, не зробив фото, але повірте - поле в ідеальному як для села стані, та навколо прибрано, жодного папірця.
Якщо пройтися трохи далі, ми вийдемо позаду Михайлівської церкви, але вже УПЦ МП. Це нова церква, вона була збудована після переходу громади вищезгаданого Михайлівського храму  до УПЦ КП.
с.Здовбиця. Михайлівський храм УПЦ. Фото 2011 року.
 Церква має цікаві архітектурні особливості, зокрема маленькі купола, котрі розташовані незвичним чином.
с.Здовбиця."Козацькі хрести". Фото 2011 року.
Ще одна причина завітати на подвір'я церкви - глянути на так звані "козацькі хрести".

Але не відволікаємось, ідемо далі. Карта для тих, хто погано орієнтується
1-початок маршруту; 2-Михайлвська церква УПЦ КП; 3-Здовбиціка ЗОШ; 4-парк; 5-Михайлівська церква УПЦ МП; 6-річка та труба; 7-місток; 8- "Палаци"; 9-Михайлівське джерело
Проходимо поруч приватного ставка. Ставок чистенький із місцем для риболовлі та ліхтарями. А ось відразу за забором у рівчаку - як завджи!
Тут же протікає річка Безодня.
Вона набуває сили від потічків, котрі вливаються в неї з меліоративних канав, котрі осушують низину, котру, певно, в давні часи постійно заливало водою під час відлиги.
Вода тут неймовірної прозорості. Про чистоту я б не поспішав говорити, враховуючи купи сміття, розкиданого навколо, та хімікатів, котрі можуть використовувати на полях, через які протікає річка. Але, як на мене, ця вода в рази чистіша за здолбунівську Вісімку. І виглядає вона напрочуд дивовижно. Глибина річки в цьому місці близько 0,7 метра.
Перейти на іншу сторону можна металевим містком трохи далі.
Дерево Перуна на здовбицьких Палацах.
Ось ми видряпалися на так звані "Палаци". Чому цю височину називають так, можете прочитати наприклад ТУТ.
Три велетні бережуть спокій Палаців.

Не знаю як кому, але саме тут відкривається краса Здовбиці. З цієї кручі не видно людських дріб'язкових проблем і метушні, а тим більше решток їхньої життєдіяльності у вигляді куп сміття. Хочете показати гостю Здовбицю - ведіть на Палаци.
Трохи постоявши, рушив по периметру височини, в сторону де мало б знаходитись джерело. 
 Всі думки про віки історії та велич Здовбиці вмить вивітрились при спогляданні на чергове сміттєзвалище, котре знаходиться ... на горі, відразу над джерелом цілющої води!
Звісно, що вся вода, котра проходить крізь горизонти і вибігає під горою відфільтровує цю гидоту. Мозок це все розуміє, але ж осадочок на душі лишився.
Спускаємось вниз до джерела.
Ось, власне, і саме джерело архистратига Божого Михаіла.

Відлига дуже сильно вплинула на плити, котрими опоряджено джерело. Вони покладені на грунт їх всіх сильно повело. Місцями утворилися ями. 
 Але це півбіди. Головне розчарування - це десятки пластикових та скляних пляшок, котрі самі ж прочани і викидають у канаву та кущі.
Додати тут нічого і так все видно на фото.
 Цікаву знахідку знайшов трохи далі в кущах вздовж цієї гідромеліоративної канави. Це якийсь бетонний шматок пам'ятника! 
Чітко видно нібито складки одежі статуї. Просто неймовірно!

І повертаючись до початку блогу, поясню чому Здовбиця - це дама із твору Михайла Салтикова-Щедріна "Пошехонська старовина" котра, власне, і задавала таке запитання. Здовбиця - це як опинитись в середньовічній Європі і закохалися там у даму з вищого суспільства. Зовні - вона ідеальна. Але парфумами вона хоче перебити запах не митого тіла і носить дороге хутро лише з метою ловлі вошей.

Але це все дуже песимістично. Скоро прийде весна, все забуяє зеленню ... і сміття не буде видно. Здовбиця знову готова розкрити свої обійми. Але ми повернемось до неї за місяць і глянемо, чи ми помилялись. А ці смітники - всього лиш випадковість, і це просто сміття, котре лишилось після зими.

Мир вам і чистих джерел!

P.S.: Невеличкий лікбез із особливостей гігієні в Середньовіччі можна почитати ТУТ. Гарний настрій - гарантовано!

0 коментарі: