Яскравий мікрорайон Цементників


Мікрорайон Цементників чи то як кажуть здолбунівчани "Посьолок". І реально більше 50% містян переконані, що є населений пункт з такою назвою на карті! Але "мікрорайон Цементників" мені більше подобається, бо створює ілюзію, що Здолбунів наскільки велике місто, що вже його на райони треба ділити :-)
Хоч мікрорайон поряд, гуляти тут мені не доводилось, тому блукала як турист. Отож, вийшли ми на 3й зупинці Посьолку (все ж вживатиму цю назву, бо вона така автентична). Чистота-красота навколо!



Там, недалеко, стояв традиційний придорожній хрест. Але дещо в ньому здивувало. Це ось цей череп. Не бачила раніше настільки анатомічно підкресленого саме на таких хрестах. Згадався піратський прапор.


Спустившись вулецею Ярослава Мудрого, ми дійшли до потічка.
На вигляд закинута місцина, була доволі чистою. Навіть своєрідно сконструйований місточок був. Приємно дізнаватися про нові місця рідного міста.



А далі ми пішли до славнозвісного Посьолківського ставочка. Прийшла весна - про це сповіщав запах шашликів, що окутав місцевий пляж.





ЧИСТО! Але водойму потрібно терміново чистити!


Не знаю, що це таке, але розумію, що цими порогами колись текла вода. Було напевно гарно. Але сьогодні тут насмічено. Мабуть на цих "бордюрках" "тусується" місцева еліта вечорами, тому так яскраво видніють сліди їхнього перебування.




А зараз буде моя улюблена частина розповіді. Аж смакую у перечутті!



Такий собі здолбунівський "італійський" дворик! Там стільки барв! І ніде - не смітинки! Відразу видно, що жителі цього двору дуже люблять місце свого проживання і хочуть для своїх дітей найкращого. Чому я так думаю? Дивіться самі!


"Не грюкати!" Бо вийде дядько-електрик Мішка?))))

"Любіть природу"






Ось це дзеркало мене покорило! Не існує в природі жінки, яка б, проходячи повз дзеркало, не заглянула в нього. А тут і "Усміхнись! Я тільки у Львові бачила зеркала на вулиці. А виявляється, і в Здолбунові є така милість. І що головне, воно ціле. Такі речі відновлюють мою віру у те, що виховані люди існують.


Це не смітник - це огорожа приватних садочків. Хоч і виглядає не дуже, але це одна з тих речей, в яких вгадується душа українця - не існує непотрібних речей, в господарстві все згодиться.



Якщо чесно, то розімлівши на сонці у здолбунівському дворику, моя подорож тут закінчилась.
А Олексій пішов далі полювати на цікавинки Посьолка, ой мікрорайону Цементників.

1 коментар: